“Технічне регулювання
для розвитку науки, освіти, бізнесу”

Міжнародний форум з питань технічного регулювання

м. Львів, 23-25 травня 2019 року

Про Форум

23-25 травня 2019 р. у Львові за ініціативи Міністерства економічного розвитку та торгівлі України відбувся Міжнародний форум з питань технічного регулювання «Технічне регулювання для розвитку науки, освіти, бізнесу».
 
У заході взяли участь понад 200 учасників: міжнародних експертів, представників державних підприємств, установ, організацій, бізнес-структур, асоціацій тощо.
 
Захід проводився з метою забезпечення сталого розвитку науки, освіти, бізнесу завдяки впровадженню в Україні вимог міжнародного рівня, підвищення обізнаності українських науковців, фахівців і виробників щодо ролі технічного регулювання у важливих  сферах нашого життя.
 
З усіма матеріалами заходу, відеозаписами та презентаціями спікерів, відповідями на питання, що лунали під час сесії «Діалог з бізнесом онлайн», можна ознайомитись на цій сторінці.

Програма

День #1

23.05.2019

День #2

24.05.2019

День #3

25.05.2019

Спікери

Денис БАЗІЛЕВИЧ
Експерт Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), Голова правління Інституту професійного лобіювання та адвокасі

Значний досвід проведення кампаній з лобіювання та адвокації, тренінгів з лобіювання для різних цільових аудиторій, створення
мережевих екосистем на національному та регіональному рівнях для лобіювання інтересів бізнесу як в Україніі, так і в інституціях ЄС. Має досвід державного управління, отриманий у Секретаріаті Президента України у 2005 – 2007 рр., а також досвід успішної співпраці бізнесу, груп інтересів та Конгресу США. Здобув ці знання під час роботи помічником конгресмена
– члена Палати Представників Тіма Волца у 2007 – 2008 рр. в рамках спільного проекту Програми імені Фулбрайта з Американською асоціацією політичних наук.
У 2001 р. закінчив Одеський державний економічний університет за спеціальністю «міжнародна економіка». У 2012 р. закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю
«міжнародне право».
У 2005 р. Брав участь у Програмі ділового лідерства при Кембриджському університеті, Велика Британія. У 2006 р., у рамках програми Джона Сміта проходив стажування у низці урядових структур Великої Британії. У 2008 р. отримав сертифікат про закінчення Інституту громадських справ та представництва Американського університету (Вашингтон, Округ Колумбія), у 2015 р. отримав сертифікат про закінчення Європейського інституту громадських справ та представництва
(Брюссель).

Домас ВАСИЛИАУСКАС
Голова Литовської метрологічної інспекції
Володимир ВЕЛИЧКО
Генеральний директор ДП «Харківстандартметрологія»

Кандидат економічних наук, учасник 6-ї робочої групи Європейської економічної комісії ООН (Женева), член-кореспондент Інженерної Академії України. Автор понад 200 статей з питань якості, споживчої політики та економіки промисловості.

Наталія ВІРЧЕНКО
Керівник відділу нотифікацій та обробки запитів у складі управління співробітництва з СОТ Мінекономрозвитку

Наталія Вірченко очолює відділ нотифікацій та обробки запитів у складі управління співробітництва з СОТ Мінекономрозвитку, який спеціалізується у питаннях забезпечення дотримання принципу прозорості в торговельній політиці України, сприяє ефективній співпраці та оперативному обмінові інформацією і документами із Секретаріатом СОТ та країнами-членами, а також координує діяльність органів державної влади з питань підготовки нотифікацій та відповідей на запити щодо чинних норм, запровадження нових правил у сферах пов‘язаних з торгівлею. Відділ має доступ до офіційних повідомлень (нотифікацій) членів СОТ щодо фактичних і запланованих змін у їхніх торговельних режимах, а також щодо нормативно-правового регулювання в таких сферах як технічні регламенти та процедури оцінки відповідності.

Значний досвід проведення кампаній з лобіювання та адвокації, тренінгів з лобіювання для різних цільових аудиторій, створення
мережевих екосистем на національному та регіональному
рівнях для лобіювання інтересів бізнесу як в Україніі, так і в інституціях ЄС. Має досвід державного управління, отриманий у Секретаріаті
Президента України у 2005 – 2007 рр., а також досвід успішної співпраці бізнесу, груп інтересів та Конгресу США. Здобув ці знання під час роботи помічником конгресмена
– члена Палати Представників Тіма Волца у 2007 – 2008 рр. в рамках спільного проекту Програми імені Фулбрайта з Американською асоціацією політичних наук.
У 2001 р. закінчив Одеський державний економічний університет за спеціальністю
«міжнародна економіка». У 2012 р. закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю
«міжнародне право».
У 2005 р. Брав участь у Програмі ділового лідерства при Кембриджському
університеті, Велика Британія. У 2006 р., у рамках програми Джона Сміта проходив
стажування у низці урядових структур Великої Британії. У 2008 р. отримав сертифікат
про закінчення Інституту громадських справ та представництва Американського
університету (Вашингтон, Округ Колумбія), у 2015 р. отримав сертифікат про
закінчення Європейського інституту громадських справ та представництва
(Брюссель).

Кандидат економічних наук, учасник 6-ї робочої групи Європейської економічної комісії ООН (Женева), член- кореспондент Інженерної Академії України. Автор понад 200 статей з питань якості, споживчої політики та економіки промисловості.

Наталія Вірченко очолює відділ нотифікацій та обробки запитів у складі управління співробітництва з СОТ Мінекономрозвитку, який спеціалізується у питаннях забезпечення дотримання принципу прозорості в торговельній політиці України, сприяє ефективній співпраці та оперативному обмінові інформацією і документами із Секретаріатом СОТ та країнами-членами, а також координує діяльність органів державної влади з питань підготовки нотифікацій та відповідей на запити щодо чинних норм, запровадження нових правил у сферах пов‘язаних з торгівлею. Відділ має доступ до офіційних повідомлень (нотифікацій) членів СОТ щодо фактичних і запланованих змін у їхніх торговельних режимах, а також щодо нормативно-правового регулювання в таких сферах як технічні регламенти та процедури оцінки відповідності.

Леонід ВІТКІН
Директор департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку, доктор технічних наук, професор

Віткін Леонід, директор департаменту технічного регулювання Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України, доктор технічних наук, професор має
значний досвід роботи у сфері виробництва, освіти, науки і державного управління.
Здійснює наукову діяльність, має понад 170 наукових публікацій. Був у складі
офіційних делегацій від України щодо вступу України до Світової організації
торгівлі, щодо укладання Угоди про асоціацію і Зону вільної торгівлі з ЄС та
відповідальним за розділи подолання технічних бар’єрів у торгівлі. Останні п’ять
років очолює департамент технічного регулювання Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України, організовуючи роботу щодо реформування системи
технічного регулювання України, відповідно до міжнародних та європейських норм, маючи на меті визнання української системи технічного регулювання на міжнародному та європейському рівнях. Зокрема, здійснює роботу щодо укладання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА), що є невід’ємним протоколом до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Євген ВОЛОДАРСЬКИЙ
д.т.н., професор НТУУ «Київський політехнічний інститут», голова науково-методичної підкомісії МОНУ, Президент Академії Метрології України. Викладач/науковець.

Область наукової діяльності:
Структурно-алгоритмічні методи підвищення точності і достовірності вимірювального контролю та випробувань,
статистичні методи експериментальних досліджень.

Роман ГЛАДИШЕВСЬКИЙ
проректор з наукової роботи Львівського НУ ім. Ів.Франка, д.х.н., професор
Віктор ГОРИЦЬКИЙ
Голова Національного агентства з акредитації України

Голова Національного агентства з акредитації України з 2015 року.
У сфері акредитації органів з оцінки відповідності працює 10 років. В різні періоди був керівником НААУ з якості, відповідав за вдосконалення системи акредитації та її визнання міжнародними органами з акредитації (Європейською асоціацією з акредитації – ЕА), міжнародну діяльність НААУ.
Має вчену ступінь доктора технічних наук за спеціальністю “Системи управління та зв’язок”, вчене
звання професора кафедри “захисту інформації” отримав у 2001 році. Керівник наукової школи. Під науковим керівництвом захищено 9 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Автор більше 120 наукових праць, винаходів та патентів.

Віткін Леонід, директор департаменту технічного регулювання Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України, доктор технічних наук, професор має значний досвід роботи у сфері виробництва, освіти, науки і державного управління.
Здійснює наукову діяльність, має понад 170 наукових публікацій. Був у складі офіційних делегацій від України щодо вступу України до Світової організації торгівлі, щодо укладання Угоди про асоціацію і Зону вільної торгівлі з ЄС та
відповідальним за розділи подолання технічних бар’єрів у торгівлі. Останні п’ять років очолює департамент технічного регулювання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, організовуючи роботу щодо реформування системи технічного регулювання України, відповідно до міжнародних та європейських норм, маючи на меті визнання української системи технічного регулювання на міжнародному та європейському рівнях. Зокрема, здійснює роботу щодо укладання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА), що є невід’ємним протоколом до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Область наукової діяльності:
Структурно-алгоритмічні методи підвищення точності і достовірності вимірювального контролю та випробувань,
статистичні методи експериментальних досліджень.

Голова Національного агентства з акредитації України з 2015 року.
У сфері акредитації органів з оцінки відповідності працює 10 років. В різні періоди був керівником НААУ з якості, відповідав за вдосконалення системи акредитації та її визнання міжнародними органами з акредитації (Європейською асоціацією з акредитації – ЕА), міжнародну діяльність НААУ.
Має вчену ступінь доктора технічних наук за спеціальністю “Системи управління та зв’язок”, вчене звання професора кафедри “захисту інформації” отримав у 2001 році. Керівник наукової школи. Під науковим керівництвом захищено 9 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Автор більше 120 наукових праць, винаходів та патентів.

Наталія ГОЦ
д.т.н., профессор кафедри інформаційно-вимірювальних технологій, Керівник Центру міжнародної освіти Національного університету "Львівська політехніка", Член Академії метрології України
Віктор ГРАЧОВ
Завідуючий лабораторією ПП "НВПП "Спаринг-Віст Центр"

Закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Радіотехніка». Працював інженером-конструктором та начальником конструкторського відділу завода «ЛОРТА», керівником сектору науково-технічного аналізу та головним інженером – технічним керівником Державного підприємства «Сертифікаційно-метрологічний випробувальний центр «ЛОРТА». Займав посаду директора Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту. З 2008р. експерт та аудитор НААУ з акредитації випробувальних лабораторій на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025.

Юрій ГРИНІВ
Кандидат економічних наук (доктор філософії), генеральний директор ДП «Львівстандартметрологія»

Закінчив Державний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю інженера-економіста та Київський університет права за спеціальністю правознавство.
Працював на виробничих підприємствах, заступником голови Представництва Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області. Займав посади начальника податкових інспекцій та інспекції захисту прав споживачів. З 2016 року працює генеральним директором ДП «Львівстандартметрологія». Автор багатьох наукових статей в галузі регіональної економіки.

Ольга ДЕМИДЕНКО
к.т.н., ректор інституту підготовки фахівців Національного органу стандартизації ДП «УкрНДНЦ»

Аудитор з сертифікації систем управління якістю за ДСТУ ISO 13485 та оцінки
відповідності за технічним регламентом медичні вироби.
Має понад 50 публікацій, із яких: статті у фахових виданнях, тези доповідей та
навчально-методичні посібники.
Брала учать у багатьох міжнародних науково-практичних конференціях та
симпозіумах, як в Україні так і закордоном.
Коло наукових інтересів пов’язане з дослідженням питань пов’язаних з екологічним аудитом на підприємствах.

Закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Радіотехніка». Працював інженером-конструктором та начальником конструкторського відділу завода «ЛОРТА», керівником сектору науково-технічного аналізу та головним інженером – технічним керівником Державного підприємства «Сертифікаційно-метрологічний випробувальний центр «ЛОРТА». Займав посаду директора Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту. З 2008р. експерт та аудитор НААУ з акредитації випробувальних лабораторій на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025.

Закінчив Державний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю інженера-економіста та Київський університет права за спеціальністю правознавство.
Працював на виробничих підприємствах, заступником голови Представництва Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області. Займав посади начальника податкових інспекцій та інспекції захисту прав споживачів. З 2016 року працює генеральним директором ДП «Львівстандартметрологія». Автор багатьох наукових статей в галузі регіональної економіки.

Аудитор з сертифікації систем управління якістю за ДСТУ ISO 13485 та оцінки відповідності за технічним регламентом медичні вироби.
Має понад 50 публікацій, із яких: статті у фахових виданнях, тези доповідей та навчально-методичні посібники.
Брала учать у багатьох міжнародних науково-практичних конференціях та симпозіумах, як в Україні так і закордоном.
Коло наукових інтересів пов’язане з дослідженням питань пов’язаних з
екологічним аудитом на підприємствах.

Євгеній ДОІЛЬНІЦИН
Заступник начальника управління стандартизації та міжнародного співробітництва – начальник відділу стандартизації департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку

Трудовий стаж на державній службі 10 років. З 2009 року працював в Держспоживстандарті, з
2011 року – в Мінекономрозвитку. Доільніцин Є. О. є
розробником законопроектів стосовно внесення змін до деяких
законодавчих актів у зв’язку із прийняттям Закону України "Про
стандартизацію" (внесення змін до 130 законодавчих актів), низки нормативно-
правових у сфері національної стандартизації, член комісії з апеляцій національного органу стандартизації.
До завдань Доільніцина Є. О. належать питання щодо розроблення проектів
нормативно-правових актів у сфері стандартизації; опрацювання проектів нормативно-правових актів в частині питань стандартизації, які надходять на погодження до Мінекономрозвитку; підготовки інформації та наданні роз’яснень стосовно формування та реалізації державної політики у сфері стандартизації; забезпечення виконання бюджетної програми у сфері стандартизації; погодження програми робіт з національної стандартизації; затвердження переліків національних стандартів для цілей технічних регламентів; затвердження національних класифікаторів.

Домініка ДОР
Директор з промислового розвитку відділу якості та інфраструктури Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку
Олександр ДРАДІЦЕВИЧ
головний менеджер з акредитації відділу інспекції та сертифікації в Акредитаційному органі Сербії
Мічо ДРЛЬО
Начальник відділу загальної безпеки продукції Агентства з нагляду за ринком Боснії та Герцеговини

Трудовий стаж на державній службі 10 років. З 2009 року працював в Держспоживстандарті, з
2011 року – в Мінекономрозвитку. Доільніцин Є. О. є
розробником законопроектів стосовно внесення змін до деяких
законодавчих актів у зв’язку із прийняттям Закону України “Про
стандартизацію” (внесення змін до 130 законодавчих актів), низки нормативно-
правових у сфері національної стандартизації, член комісії з апеляцій національного
органу стандартизації.
До завдань Доільніцина Є. О. належать питання щодо розроблення проектів
нормативно-правових актів у сфері стандартизації; опрацювання проектів нормативно-правових актів в частині питань стандартизації, які надходять на погодження до Мінекономрозвитку; підготовки інформації та наданні роз’яснень стосовно формування та реалізації державної політики у сфері стандартизації; забезпечення виконання бюджетної програми у сфері стандартизації; погодження програми робіт з національної стандартизації; затвердження переліків національних стандартів для цілей технічних регламентів; затвердження національних класифікаторів.

Роман ДУНЕЦЬ
д.т.н., професор, завідувач кафедри спеціалізованих комп'ютерних систем НУ "Львівська політехніка". Сфера інтересів: інформаційні технології, математичне моделювання, мережі на кристалі, комп'ютерні системи на кристалі, топології комп'ютерних систем
Андрій ЄРЕМЕНКО
Керівник центру аналітичних та маркетингових досліджень. Керівник асоціації «Регіональний кластер підприємств поліграфічної та пакувальної галузі».

Сфера інтересів в галузі науки, та бізнесу. А саме, практичне використання
наукових досліджень як ефективного інструменту в розвитку виробничих підприємств.

Олександр ЗАДОРОЖНИЙ
Заступник директора департаменту промислової політики Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.
У 2003 р. закінчив КНУ ім. Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. Друга вища
освіта – КНЕУ ім. Вадима Гетьмана.
2010-2011 – Мінпромполітики, департамент металургійної та гірничорудної промисловості (начальник відділу, заступник директора департаменту)
2011-2013 – Державне агентство України з управління державними корпоративними правами
та майном (заступник директора департаменту – начальника відділу підприємств гірничо-
металургійного комплексу, департамент взаємодії з підприємствами базових галузей)
09.2013 – 12.2014 – Мінпромполітики, заступник директора департаменту гірничо-
металургійного комплексу
12.2014 – 02.2017 – Мінекономрозвитку, начальник відділу правового забезпечення
промислової політики юридичного департаменту, далі начальник управління розвитку промисловості департаменту управління державною власністю та розвитку промисловості
з 02.2017 – Мінекономрозвитку, заступник директора департаменту промислової політики

Євгеній ІНШЕКОВ
Національний координатор з тренінгів та сертифікації Проекту ЮНІДО/ГЕФ

Народився 23 листопаду 1960 р. Національний координатор з тренінгів та сертифікації Проекту ЮНІДО/ГЕФ (2014 – до цього часу); Доцент Національного технічного університету України «КПІ» (1995-2016), Директор Центру підготовки енергоменеджерів(1996-2016). Канд.техн.наук – Ph.D. (1992), доцент (1995), Сертифікований енергоменеджера (СЕМ) (2015). Основна кваліфікація: консультування та тренінгові курси в галузі енергоефективності, оптимізації параметрів та режимів роботи обладнання, енергетичного аудиту & менеджменту, питань енергетики та довкілля, відновлювальних джерел енергії, енергетичних та кліматичних проблем. «зеленої» економіки, потреб навчання, організація та проведення навчального та тренінгового процесу. Він є автором 175 наукових праць. Тривалий та короткостроковий експерт міжнародних проектів (EU-Tacis, FP6, FP7, USAID, GIZ, UNDP, UNIDO other), Знання мов: Russian, Ukrainian, English, German.

Контакти: вул. Еспланадна, 20, офіс 701, Київ, Україна, 01601,
Tel.+38-044-2535962;
e-mail: e.inshekov@unido.org

Сфера інтересів в галузі науки, та бізнесу. А саме, практичне використання
наукових досліджень як ефективного інструменту в розвитку виробничих підприємств.

Народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.
У 2003 р. закінчив КНУ ім. Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. Друга вища
освіта – КНЕУ ім. Вадима Гетьмана.
2010-2011 – Мінпромполітики, департамент металургійної та гірничорудної промисловості
(начальник відділу, заступник директора департаменту)
2011-2013 – Державне агентство України з управління державними корпоративними правами
та майном (заступник директора департаменту – начальника відділу підприємств гірничо-
металургійного комплексу, департамент взаємодії з підприємствами базових галузей)
09.2013 – 12.2014 – Мінпромполітики, заступник директора департаменту гірничо-
металургійного комплексу
12.2014 – 02.2017 – Мінекономрозвитку, начальник відділу правового забезпечення
промислової політики юридичного департаменту, далі начальник управління розвитку промисловості департаменту управління державною власністю та розвитку промисловості
з 02.2017 – Мінекономрозвитку, заступник директора департаменту промислової політики

Народився 23 листопаду 1960 р. Національний координатор з тренінгів та сертифікації Проекту ЮНІДО/ГЕФ (2014 – до цього часу); Доцент Національного технічного університету України «КПІ» (1995-2016), Директор Центру підготовки енергоменеджерів(1996-2016). Канд.техн.наук – Ph.D. (1992), доцент (1995), Сертифікований енергоменеджера (СЕМ) (2015). Основна кваліфікація: консультування та тренінгові курси в галузі енергоефективності, оптимізації параметрів та режимів роботи обладнання, енергетичного аудиту & менеджменту, питань енергетики та довкілля, відновлювальних джерел енергії, енергетичних та кліматичних проблем. «зеленої» економіки, потреб навчання, організація та проведення навчального та тренінгового процесу. Він є автором 175 наукових праць. Тривалий та короткостроковий експерт міжнародних проектів (EU-Tacis, FP6, FP7, USAID, GIZ, UNDP, UNIDO other), Знання мов: Russian, Ukrainian, English, German.

Контакти: вул. Еспланадна, 20, офіс 701, Київ, Україна, 01601,
Tel.+38-044-2535962;
e-mail: e.inshekov@unido.org

Ігор КЛОС
Директор ТзОВ НВП «Техноваги»

Закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю інженер з автоматизації і комплексної механізації машинобудування. Працював інженером-конструктором і начальником конструкторських бюро ВО «Лорта» та   ВО «Львівприлад». З 2002 року директор і засновник ТзОВ НВП «Техноваги» – науково-виробничого підприємства, яке займається розробкою та виробництвом ваг, дозаторів, пакувальних машин, випробувального обладнання. Автор більше 10-ти авторських свідоцтв, патентів на винаходи та наукових публікацій.

Михайло КОРОПЕЦЬКИЙ
Віце-президент з питань промислової та експортної політики Українського національного комітету Міжнародної торгової палати. Керівник Регіонального представництва Українського національного комітету Міжнародної торгової палати у Львівській області. Генеральний директор Спільного підприємства «СІГМА»
Ірина КРАВЧЕНКО
Генеральний директор Державного підприємства “КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ”

Має значний досвід у сфері технічного
регулювання та захисту прав споживачів у виробничому секторі та секторі надання послуг. Доктор філософії у галузі державного управління. З 2007 по 2009 рік — перший заступник голови державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. З 2015 року по теперішній час очолює Державне підприємство
“КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ”. Має почесне звання “Заслужений
працівник сфери послуг України”. У 2017 році обрана Головою ради
директорів державних підприємств системи технічного регулювання, що входять до сфери управління Мінекономрозвитку.

Юрій КУЗЬМЕНКО
Заступний генерального директора ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ"

З 2010 – до сьогодні

Починаючи з 2010 року працює на посаді заступника генерального директора у найбільшому метрологічному центрі України. З того часу почав керувати чотирма інститутами, з яких саме і формується метрологічний напрямок Укрметртестстандарту. Основні напрямки відповідальності: оцінка відповідності, калібрування (як на найвищому рівні, так і рядові), повірка засобів вимірювальної техніки; міжнародна співпраця у сфері метрології; керівник команди близько 300 фахівців.

Розпочав роботу в ДП “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ” з 2000 року.
Протягом цього часу послідовно займав посади від рядового інженера до керівника лабораторії та відділу. Забезпечував створення, конструювання та введення в експлуатацію
Національного еталона витрати гарячої води. Був членом робочої групи зі створення нового українського Закону про метрологію та метрологічну діяльність та цілої низки відповідних підзаконних актів.

Закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю інженер з автоматизації і комплексної механізації машинобудування. Працював інженером-конструктором і начальником конструкторських бюро ВО «Лорта» та   ВО «Львівприлад». З 2002 року директор і засновник ТзОВ НВП «Техноваги» – науково-виробничого підприємства, яке займається розробкою та виробництвом ваг, дозаторів, пакувальних машин, випробувального обладнання. Автор більше 10-ти авторських свідоцтв, патентів на винаходи та наукових публікацій.

Має значний досвід у сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів у виробничому секторі та секторі надання послуг. Доктор філософії у галузі державного управління. З 2007 по 2009 рік — перший заступник голови державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. З 2015 року по теперішній час очолює Державне підприємство
“КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ”. Має почесне звання “Заслужений
працівник сфери послуг України”. У 2017 році обрана Головою ради
директорів державних підприємств системи технічного регулювання, що входять до сфери управління Мінекономрозвитку.

З 2010 – до сьогодні

Починаючи з 2010 року працює на посаді заступника генерального директора у найбільшому метрологічному центрі України. З того часу почав керувати чотирма інститутами, з яких саме і формується метрологічний напрямок Укрметртестстандарту. Основні напрямки відповідальності: оцінка відповідності, калібрування (як на найвищому рівні, так і рядові), повірка засобів вимірювальної техніки; міжнародна співпраця у сфері метрології; керівник команди близько 300 фахівців.

Розпочав роботу в ДП “УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ” з 2000 року.
Протягом цього часу послідовно займав посади від рядового інженера до керівника лабораторії та відділу. Забезпечував створення, конструювання та введення в експлуатацію
Національного еталона витрати гарячої води. Був членом робочої групи зі створення нового українського Закону про метрологію та метрологічну діяльність та цілої низки відповідних підзаконних актів.

Пітер ЛАКАТОШ
Постійний радник проекту Twinning “Зміцнення потенціалу Українського національного органу стандартизації”
Ганна ЛІСІНА
Генеральний директор ДП “Український науково- дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості”

З 2017 року генеральний директор державного підприємства «Український
науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», за посадою є керівником Національного органу стандартизації України.
Брала учать у Генеральних Асамблеях ISO, CEN та CENELEC, інших міжнародних заходах з питань стандартизації, як в Україні так і закордоном.
Має публікації в науково-практичному журналі «Стандартизація» (Білорусь)
та науково-технічному журналі «Стандартизація, сертифікація, якість» (Україна).

Ерік МАРШАНД
Керівник проекту - Ринкові перспективи та інновації, CEN / CENELEC
Тетяна МЕЛЬНИЧЕНКО
Начальник відділу міжнародного співробітництва та якості департаменту технічного регулювання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Кандидат наук з країнознавства та міжнародних досліджень.

Має значний досвід роботи за напрямом міжнародного співробітництва у сфері
стандартизації, оцінки відповідності та метрології.
Здійснює наукову діяльність, має понад 80 наукових публікацій, є автором методики розрахунку індексу людського розвитку в Україні та прогнозної моделі економічного розвитку в регіонах, низки карт Національного атласу України.
Діяльність пов’язана з виконанням зобов’язань України в рамках СОТ, Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, підготовки до підписання Угоди АСАА; з підготовкою та участю у перемовинах з країнами-торгівельними партнерами України в частині подолання технічних бар’єрів в торгівлі, а також з підготовкою представництва України в міжнародних та регіональних організаціях зі стандартизації, оцінки відповідності та метрології з метою підвищення
конкурентоспроможності вітчизняного виробника при виході на міжнародні ринки та формування сталої економіки країни в цілому.

З 2017 року генеральний директор державного підприємства «Український
науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», за посадою є керівником Національного органу стандартизації України.
Брала учать у Генеральних Асамблеях ISO, CEN та CENELEC, інших
міжнародних заходах з питань стандартизації, як в Україні так і закордоном.
Має публікації в науково-практичному журналі «Стандартизація» (Білорусь) та науково-технічному журналі «Стандартизація, сертифікація, якість» (Україна).

Має значний досвід роботи за напрямом міжнародного співробітництва у сфері
стандартизації, оцінки відповідності та метрології.
Здійснює наукову діяльність, має понад 80 наукових публікацій, є автором методики розрахунку індексу людського розвитку в Україні та прогнозної моделі економічного розвитку в регіонах, низки карт Національного атласу України.
Діяльність пов’язана з виконанням зобов’язань України в рамках СОТ, Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, підготовки до підписання Угоди АСАА; з підготовкою та участю у перемовинах з країнами-торгівельними партнерами України в частині подолання технічних бар’єрів в торгівлі, а також з підготовкою представництва України в міжнародних та регіональних організаціях зі стандартизації, оцінки відповідності та метрології з метою підвищення
конкурентоспроможності вітчизняного виробника при виході на міжнародні ринки та формування сталої економіки країни в цілому.

Микола МИКИЙЧУК
д.т.н., професор, директор Інституту комп’ютерних наук, автоматики та метрології НУ „Львівська політехніка”

Сфера інтересів: метрологічне забезпечення якості
продукції на етапі її виготовлення; методи та засоби відтворення фізичних величин, розроблення методів та
засобів оперативного контролю похибок промислових ЗВТ.

Зигмунт НЄХОДА
к.т.н., Корпоративний консультант Польського комітету із стандартизації

Кандидат технічних наук. Видатний фахівець в області лазерних застосувань. Протягом багатьох років
очолював Департамент зовнішніх зв’язків Польського комітету зі стандартизації. 1997 – 2004 – координатор
та учасник переговорних груп з питань європейської інтеграції (підготовка до членства в Європейських організаціях зі стандартизації та Європейського Союзу). Член керівних органів Європейських організацій зі стандартів протягом восьми років (2004 – 2012). Виконуючий обов’язки експерта TAIEX
та UNIDO. В даний час на посаді корпоративного консультанта Польського
комітету із стандартизації.

Василь ПАРАКУДА
Кандидат технічних наук, доцент кафедри «Інформаційно- вимірювальні технології» Національного університету «Львівська політехніка». Директор Державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (ДП НДІ «Система»). Керівник технічного комітету ТК 189 «Системи управління якістю».

Рід діяльності:
освіта і наука, бізнес. Сфера діяльності: метрологічне забезпечення
вимірювальних систем, засобів технічного захисту інформації, еталонних
засобів акустичних вимірювань.

Юрій ПОПРУГА
Заступник директора департаменту технічного регулювання  - начальник управління метрології Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Досвід роботи в органах державної влади у сфері метрології складає 16 років. До основних напрямків професійної діяльності належать питання, що стосуються формування та реалізації державної політики у сфері  метрології та метрологічної діяльності.
Основні напрями діяльності фокусуються на розробленні законодавчих та інших нормативно- правових актів у вказаній сфері, координації діяльності щодо забезпечення функціонування та розвитку метрологічної системи України, забезпеченні функціонування національної еталонної бази, організації проведення фундаментальних досліджень у сфері метрології та метрологічної діяльності, здійсненні уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, наданні офіційних роз’яснень законодавства про метрологію та метрологічну діяльність суб’єктам бізнесу.

Сфера інтересів: метрологічне забезпечення якості
продукції на етапі її виготовлення; методи та засоби відтворення фізичних величин, розроблення методів та
засобів оперативного контролю похибок промислових ЗВТ.

Кандидат технічних наук. Видатний фахівець в області лазерних застосувань. Протягом багатьох років очолював Департамент зовнішніх зв’язків Польського
комітету зі стандартизації. 1997 – 2004 – координатор
та учасник переговорних груп з питань європейської інтеграції (підготовка до членства в Європейських
організаціях зі стандартизації та Європейського
Союзу). Член керівних органів Європейських організацій зі стандартів
протягом восьми років (2004 – 2012). Виконуючий обов’язки експерта TAIEX
та UNIDO. В даний час на посаді корпоративного консультанта Польського
комітету із стандартизації.

Рід діяльності:
освіта і наука, бізнес. Сфера діяльності: метрологічне забезпечення
вимірювальних систем, засобів технічного захисту інформації, еталонних
засобів акустичних вимірювань.

Досвід роботи в органах державної влади у сфері метрології складає 16 років. До основних напрямків професійної діяльності належать питання, що стосуються формування та реалізації державної політики у сфері  метрології та метрологічної діяльності.
Основні напрями діяльності фокусуються на розробленні законодавчих та інших нормативно- правових актів у вказаній сфері, координації діяльності щодо забезпечення функціонування та розвитку метрологічної системи України, забезпеченні функціонування національної еталонної бази, організації проведення фундаментальних досліджень у сфері метрології та метрологічної діяльності, здійсненні уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, наданні офіційних роз’яснень законодавства про метрологію та метрологічну діяльність суб’єктам бізнесу.

Дразан ПРИМАРАК
заступник директора Агентства ринкового нагляду Боснії і Герцеговини
Іван САЄВИЧ
Генеральний директор ДП «Івано- Франківськстандартмет рологія»

Досвід управлінської роботи складає 27 років з них 9 років в органах державної влади та 8 років у сфері технічного регулювання.
Серед основних напрямків діяльності – управління, стратегічний та економічний розвиток ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» як наукового метрологічного центру, провідної організації з вимірювання об’єму та об’ємної витрати газу; координування наукових досліджень та прикладних конструкторських розробок за напрямком підвищення точності обліку природного газу.

Рімантас САНАЄВАС
Директор Литовського інституту стандартів
Михайло СЕГЕДА
д.т.н., професор, завідувач кафедри електроенергетики та систем управління НУ «Львівська політехніка»

Рід діяльності:
Освіта і наука. Сфера діяльності: математичне моделювання
електромагнітних процесів в електроенергетичних системах з врахуванням розподіленості параметрів

Досвід управлінської роботи складає 27 років з них 9 років в органах державної влади та 8 років у сфері технічного регулювання.
Серед основних напрямків діяльності – управління, стратегічний та економічний розвиток ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» як наукового метрологічного центру, провідної організації з вимірювання об’єму та об’ємної витрати газу; координування наукових досліджень та прикладних конструкторських розробок за напрямком підвищення точності обліку природного газу.

Рід діяльності:
Освіта і наука. Сфера діяльності: математичне моделювання
електромагнітних процесів в електроенергетичних системах з врахуванням розподіленості параметрів

Володимир СКЛЯРОВ
Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, вчений секретар - директор наукового центра законодавчої метрології, міжнародного співробітництва та інформаційних технологій, ННЦ «Інститут метрології»

Народився: 22 травня 1969 р., м. Харків.
Освіта: закінчив у 1991 році Харківський інститут радіоелектроніки, 2008 – кандидат технічних наук, 2013 – старший науковий співробітник.
Трудова діяльність: 1991 – 1997 – інженер ННЦ «Інститут метрології»;

1997 – 2005 – молодший науковий співробітник ННЦ «Інститут метрології»;

2005 – 2008 – науковий співробітник ННЦ «Інститут метрології»;

2008 – 2009 – старший науковий співробітник ННЦ «Інститут метрології»;

2009 – начальник лабораторії іонізуючих випромінень та ядерних констант ННЦ «Інститут метрології»;

2009 – по теперішній час – учений секретар ННЦ «Інститут метрології» ;

2016 – по теперішній час – доцент кафедри світлотехніки та джерел світла Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетоваза сумісництвом.

Ростислав СОРОКА
Голова Регіональної ради підприємців у Львівській області, Кандидат наук із державного управління

Сфера інтересів:
координація діяльності, захист інтересів та підвищення конкурентоспроможності реального сектору економіки Львівщини.

Ірен ФЛУДА
Начальник відділу електричних вимірювань Грецького інституту метрології
Андрій ЧУБКО
Директор ТзОВ «Хліб-Трейд»

Закінчив Львівську комерційну академію за спеціальністю товарознавство і експертиза товарів. У хлібопекарській галузі вже 15 років.

Народився: 22 травня 1969 р., м. Харків.
Освіта: закінчив у 1991 році Харківський інститут радіоелектроніки, 2008 – кандидат технічних наук, 2013 – старший науковий співробітник.
Трудова діяльність: 1991 – 1997 – інженер ННЦ «Інститут метрології»;

1997 – 2005 – молодший науковий співробітник ННЦ «Інститут метрології»;

2005 – 2008 – науковий співробітник ННЦ «Інститут метрології»;

2008 – 2009 – старший науковий співробітник ННЦ «Інститут метрології»;

2009 – начальник лабораторії іонізуючих випромінень та ядерних констант ННЦ «Інститут метрології»;

2009 – по теперішній час – учений секретар ННЦ «Інститут метрології» ;

2016 – по теперішній час – доцент кафедри світлотехніки та джерел світла Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетоваза сумісництвом.

Сфера інтересів:
координація діяльності, захист інтересів та підвищення
конкурентоспроможності реального сектору економіки Львівщини.

Закінчив Львівську комерційну академію за спеціальністю товарознавство і експертиза товарів. У хлібопекарській галузі вже 15 років.

Наталія ЧУХРАЙ
проректор з наукової роботи НУ “Львівська політехніка”, д.е.н., професор

Доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту організацій Інституту економіки і менеджменту, проректор з наукової роботи Національного університету «Львівська
політехніка». Галузь наукових інтересів: інноваційна модель
розвитку економіки, маркетинговий і логістичний менеджмент.

Аліна ШИШКІНА
Директор департаменту розвитку експорту Мінекономрозвитку

Має значний досвід роботи у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, двостороннього та багатостороннього
співробітництва, виставково-ярмаркової діяльності в Україні і за кордоном.
Працює в структурі Мінекономрозвитку з 2006 року. З минулого року займає посаду директора департаменту розвитку експорту Мінекономрозвитку,
організовуючи роботу щодо реалізації єдиної державної зовнішньоекономічної та
зовнішньоторговельної політики, імплементації Національної експортної стратегії, забезпечує та координує роботу Ради з міжнародної торгівлі при Кабінеті Міністрів України та її робочих груп, розробляє пропозиції стосовно запровадження та реалізації механізму державної підтримки експортоорієнтованих секторів промисловості України, забезпечує роботу національних експозицій України на
всесвітніх та міжнародних виставках і ярмарках.

Олександр ЮРЧАК
Генеральний директор Асоціації підприємств промислової автоматизації України

Має більше 30 років досвіду в управлінні компаніями на ринках промислової автоматизації та електротехніки, інжинірингу та машинобудування. Більше 11 років працював в міжнародній компанії Schneider Electric, потім в українських CTS Group, НПО ім. Фрунзе, Держагентстві по інвестиціям. Працював на міжнародних ринках в РФ-СНД, Франція, Східна Європа. З 2011 очолює Асоціацію «підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ), є головою Технічного комітету 185. АППАУ є також розробником проекту національної стратегії «Індустрія 4.0».

Валентина ЯНОВИЧ
Начальник управління оцінки відповідності та технічних регламентів департаменту технічного регулювання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Досвід роботи в органах державної влади у сфері технічного регулювання складає 20 років. Сфера професійної діяльності охоплює питання, що стосуються формування та реалізації державної політики у сфері  оцінки відповідності, технічних регламентів та акредитації. Основні напрями діяльності фокусуються на розробленні законодавчих та інших нормативно-правових актів у вказаних сферах, координації діяльності з розроблення технічних регламентів, призначенні та моніторингу органів з оцінки відповідності, моніторингу національного органу України з акредитації, наданні офіційних роз’яснень суб’єктам бізнесу з актуальних питань у сфері оцінки відповідності, технічних регламентів та акредитації.

Доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту організацій Інституту економіки і менеджменту, проректор з наукової роботи Національного університету «Львівська
політехніка». Галузь наукових інтересів: інноваційна модель розвитку економіки, маркетинговий і логістичний менеджмент.

Має значний досвід роботи у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, двостороннього та багатостороннього
співробітництва, виставково-ярмаркової діяльності в Україні і за кордоном.
Працює в структурі Мінекономрозвитку з 2006 року. З минулого року займає посаду директора департаменту розвитку експорту Мінекономрозвитку,
організовуючи роботу щодо реалізації єдиної державної зовнішньоекономічної та
зовнішньоторговельної політики, імплементації Національної експортної стратегії, забезпечує та координує роботу Ради з міжнародної торгівлі при Кабінеті Міністрів України та її робочих груп, розробляє пропозиції стосовно запровадження та реалізації механізму державної підтримки експортоорієнтованих секторів промисловості України, забезпечує роботу національних експозицій України на
всесвітніх та міжнародних виставках і ярмарках.

Має більше 30 років досвіду в управлінні компаніями на ринках промислової автоматизації та електротехніки, інжинірингу та машинобудування. Більше 11 років працював в міжнародній компанії Schneider Electric, потім в українських CTS Group, НПО ім. Фрунзе, Держагентстві по інвестиціям. Працював на міжнародних ринках в РФ-СНД, Франція, Східна Європа. З 2011 очолює Асоціацію «підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ), є головою Технічного комітету 185. АППАУ є також розробником проекту національної стратегії «Індустрія 4.0».

Досвід роботи в органах державної влади у сфері технічного регулювання складає 20 років. Сфера професійної діяльності охоплює питання, що стосуються формування та реалізації державної політики у сфері  оцінки відповідності, технічних регламентів та акредитації. Основні напрями діяльності фокусуються на розробленні законодавчих та інших нормативно-правових актів у вказаних сферах, координації діяльності з розроблення технічних регламентів, призначенні та моніторингу органів з оцінки відповідності, моніторингу національного органу України з акредитації, наданні офіційних роз’яснень суб’єктам бізнесу з актуальних питань у сфері оцінки відповідності, технічних регламентів та акредитації.

Питання та відповіді

які були задані експертам форуму

___Пунктом 26 Технічного регламенту безпеки інфраструктури залізничного транспорту встановлено, що процедури оцінки і перевірки та перелік елементів інфраструктури залізничного транспорту, його систем управління та функціонування, складових частин технічного, технологічного, організаційного та кваліфікаційного забезпечення такої інфраструктури, а також перелік нормативних документів, які встановлюють обов’язкові вимоги до них, та методи оцінки і перевірки визначаються порядком оцінки відповідності, сумісності, придатності до використання та перевірки.
___Пунктом 31 Технічного регламенту безпеки рухомого складу залізничного транспорту встановлено, що оцінці відповідності, сумісності, придатності до використання рухомого складу залізничного транспорту, перевірці на відповідність вимогам цього Технічного регламенту підлягає рухомий склад залізничного транспорту, складові частини технічного, технологічного, організаційного та кваліфікаційного забезпечення, що включені до відповідного переліку, який є складовою порядку застосування процедур оцінки відповідності, сумісності, придатності до використання рухомого складу залізничного транспорту та перевірки на відповідність вимогам цього Технічного регламенту.
___Що стосується застосування Технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом, цей технічний регламент потребує внесення змін стосовно модулів оцінки відповідності (на сьогодні у Технічному регламенті зазначені модулі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 № 1585) з урахуванням прийнятої постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2018 № 797 “Про затвердження модулів оцінки відповідності у сфері залізничного транспорту”.
___Мінінфраструктури, яке здійснює функції технічного регулювання, зокрема у сфері залізничного транспорту, повинно забезпечити прийняття вищезазначених порядків, які наразі розробляються, а також внесення відповідних змін до Технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом
___Після цього зазначені технічні регламенти в повній мірі будуть готові для застосування.

___Відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» оцінка відповідності вимогам технічних регламентів здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності, які визначені в таких технічних регламентах.
___Деякі процедури оцінки відповідності передбачають відслідковування призначеним органом з оцінки відповідності змін в загальновизнаному сучасному стані розвитку техніки, які свідчать про те, що затверджений (сертифікований) тип продукції може вже не відповідати вимогам технічного регламенту, які застосовуються до неї, та визначає потребу в подальшому дослідженні таких змін. У цьому випадку призначений орган повідомляє про це виробнику. Саме такі дії призначеного органу є одним із прикладів технічного нагляду за оціненою (сертифікованою) продукцією.
___Проте, виникає питання необхідності проведення конкурсних торгів щодо робіт з технічного нагляду за такою продукцією, адже це обов’язок конкретного призначеного органу з оцінки відповідності, який вже провів певні роботи з оцінки відповідності, і який (обов’язок) визначений на рівні нормативно-правового акту.
___Щодо здійснення технічного нагляду за продукцією, яка була сертифікована в добровільній системі оцінки відповідності, то надати відповідь на зазначене питання є неможливим з огляду на недостатність інформації.

___Загальний порядок визнання в Україні результатів оцінки відповідності, проведеної за межами України. регулюється статтею 45 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».
___Так, частиною першою зазначеної статті встановлюється загальний принцип визнання результатів оцінки відповідності, проведеної за межами України, який застосовується для усіх способів визнання: результати оцінки вимогам технічних регламентів, проведеної в іншій державі, приймаються і визнаються в Україні, якщо застосовані в цій державі процедури оцінки відповідності (навіть якщо вони відрізняються від українських процедур) забезпечують такий самий рівень відповідності вимогам відповідних технічних регламентів, як і українські процедури оцінки відповідності.
___Частинами другою та третьою вищезазначеної статті Закону визначені способи прийняття та визнання результатів оцінки відповідності, проведеної за межами України:
_______1) у разі, якщо між Україною та іншою державою укладено міжнародний договір України про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності, то документи про відповідність вимогам технічних регламентів, видані за результатами оцінки відповідності, проведеної в іншій державі, приймаються в Україні без проведення будь-яких додаткових процедур (на сьогодні відсутні міжнародні договори з ЄС про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності);
_______2) результати оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, проведеної іноземними акредитованими органами з оцінки відповідності, можуть визнаватися призначеними органами на підставі договорів з такими органами з оцінки відповідності, за умови якщо:
_______національні органи з акредитації, які акредитують органи з оцінки відповідності як в Україні, так і в іншій державі, є членами міжнародної або регіональної організації з акредитації та/або уклали угоду про взаємне визнання з такою організацією стосовно відповідних видів діяльності з оцінки відповідності (Національне агентство з акредитації України є асоційованим членом ЕА (підписант ЕА ВLА), членом ILAC (підписант ILAC MRA) та IAF (підписант IAF MLA);
_______призначений орган на підставі документа про відповідність, виданого іноземним органом з оцінки відповідності, застосовує процедуру оцінки відповідності або її частину та видає документ про відповідність, передбачений цією процедурою, під свою відповідальність.
___Наразі 15 українських органів з оцінки відповідності мають укладені угоди про визнання результатів оцінки відповідності з іноземними органами, які розташовані у 25 країнах світу, у тому числі в ЄС.
___На сьогодні відсутні випадки створення партнерських мереж між органами з оцінки відповідності України та органами з оцінки відповідності ЄС.

___Відповідно до Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності” до завдань Мінекономрозвитку віднесено формування та ведення бази даних про технічні регламенти, реєстру призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій, а також накопичення та систематизацію інформації, одержаної ним від таких органів, шляхом формування та ведення відповідних баз даних.
___Наразі відповідні бази даних створені та перебувають у дослідній експлуатації.
___Введення в дію цієї автоматизованої системи заплановано на кінець 2019 року, яка міститиме відкриті відомості, зокрема про:
___всі прийняті технічних регламенти;
___перелік призначених органів з оцінки відповідності стосовно кожного технічного регламенту.

___За загальним правилом, передбаченим більшістю технічних регламентів, які передбачають проведення оцінки відповідності продукції, складання технічної документації (технічного файлу) є виключним обов’язком виробника такої продукції, який не може бути передано навіть його уповноваженому представнику.
___Консультування виробника щодо складання технічної документації не заборонено законодавством, водночас департамент технічного регулювання не володіє інформацією щодо можливих шляхів відшкодування витрат виробників – МСП на таке консультування.

___На сьогодні в Україні ЗВО готують спеціалістів у сфері сертифікації, стандартизації, метрології та якості.
___До таких закладів зокрема належать: НТУУ КПІ м. Київ, спеціалізація: “Якість, стандартизація та сертифікація”, Київський національний університет технологій та дизайну м. Київ, спеціалізація: “Якість, стандартизація та сертифікація”, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, спеціалізація “Якість, стандартизація та сертифікація”, Національний університет “Львівська політехніка”, м. Львів, спеціалізація: “Якість, стандартизація та сертифікація”, Одеська державна академія технічного регулювання та якості, м. Харків, кафедра стандартизації, оцінки відповідності та освітніх вимірювань, Чорноморський національний університет імені Петра Могили м. Миколаїв, спеціалізація: “Якість, стандартизація та сертифікація”, Національна металургійна академія України, м. Дніпро спеціалізація: “Якість, стандартизація, сертифікація та метрологія”, Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків, спеціалізація: “Метрологія, стандартизація та сертифікація”, Університет економіки та права “КРОК” м. Київ, спеціальність: “Якість, стандартизація та сертифікація” та інші.

___В залежності від конструкції 3D принтерів на них може поширюватися дія:
___Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/42/ЄС від 17 травня 2006 р. щодо машин і механізмів та внесення змін до Директиви 95/16/ЄС, яка для такого типу обладнання передбачає застосування процедури оцінки відповідності – внутрішній контроль виробництва машини, без залучення нотифікованого органу;
___Директиви 2011/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 8 червня 2011 р. про обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, яка також не передбачає залучення нотифікованого органу до проведення його оцінки відповідності встановленим вимогам.
___Якщо 3D принтер призначений для випромінювання та/або приймання радіохвиль з метою радіозв’язку та/або радіовизначення, або повинен бути укомплектований додатковим пристроєм, що призначений для випромінювання та/або приймання радіохвиль з метою радіозв’язку та/або радіовизначення – то додатково поширюється дія Директиви 2014/53/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 квітня 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів щодо постачання на ринок радіообладнання і скасування Директиви 1999/5/ЄС (яка в залежності від застосування гармонізованих європейських стандартів, які містяться у певному переліку та надають такому обладнанню презумпцію відповідності встановленим вимогам, при виробництві певного обладнання дає виробнику можливість вибору серед процедур оцінки відповідності, що
передбачають залучення нотифікованого органу та навпаки:
___внутрішній контроль виробництва (не передбачає залучення нотифікованого органу);
___експертиза типу в поєднанні з відповідністю типові на основі внутрішнього контролю виробництва (1 етап – експертиза типу передбачає залучення нотифікованого органу, який за позитивними результатами проведення певної процедури оцінки відповідності повинен видати сертифікат ЄС експертизи типу; 2 етап – відповідність типові на основі внутрішнього контролю виробництва не передбачає залучення нотифікованого органу);
___відповідність на основі цілковитого забезпечення якості (передбачає залучення нотифікованого органу до схвалення системи управління якістю виробництва певного обладнання з наданням певного рішення та звітів щодо схвалення системи управління якістю).
___В іншому випадку (відсутності в обладнання функцій випромінювання та/або приймання радіохвиль з метою радіозв’язку та/або радіовизначення) поширюється дія Директиви 2014/35/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку електричного обладнання, призначеного для використання в певних межах напруги (яка не передбачає залучення нотифікованого органу до проведення оцінки відповідності продукції (внутрішній контроль виробництва); та Директиви 2014/30/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно електромагнітної сумісності (яка передбачає можливість застосування однієї з таких процедур оцінки відповідності:
___внутрішнього контролю виробництва (яка не передбачає залучення нотифікованого органу);
___експертизи типу (передбачає залучення нотифікованого органу, який за позитивних результатів проведеної оцінки відповідності видає сертифікат ЄС експертизи типу) в поєднанні з відповідністю типу на основі внутрішнього контролю виробництва (не передбачає залучення нотифікованого органу).
___На продукцію, що надрукована на 3D принтерах, поширюється дія Директиви 2001/95/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 грудня 2001 року щодо загальної безпеки продукції (яка не передбачає проведення оцінки відповідності продукції), та якщо надрукована:
___іграшка – Директиви 2009/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18 червня 2009 р. про безпеку іграшок (в залежності від застосування гармонізованих європейських стандартів, які містяться у певному переліку та надають такій іграшці презумпцію відповідності встановленим вимогам, при виробництві певного обладнання дає виробнику можливість вибору серед процедур оцінки відповідності, що передбачають залучення нотифікованого органу та навпаки:
___внутрішній контроль виробництва (не передбачає залучення нотифікованого органу);
___експертиза типу в поєднанні з відповідністю типові на основі внутрішнього контролю виробництва (1 етап – експертиза типу передбачає залучення нотифікованого органу, який за позитивними результатами проведення певної процедури оцінки відповідності повинен видати сертифікат ЄС експертизи типу; 2 етап – відповідність типові на основі внутрішнього контролю виробництва не передбачає залучення нотифікованого органу);
___медичний виріб – відповідні директиви ЄС щодо медичних виробів (Директива Ради ЄС від 14 червня 1993 р. № 93/42/ЄЕС щодо медичних виробів, Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС від 27 жовтня 1998 р. № 98/79/ЄЕС щодо медичних виробів для діагностики in vitro та Директива Ради ЄС від 20 червня 1990 р. № 90/385/ЄЕС щодо наближення законодавства держав-членів в частині активних медичних виробів, які імплантують), в залежності від класу медичного виробу визначається можливість застосування певної процедури оцінки відповідності (із залученням або ні нотифікованого органу з оцінки відповідності) тощо.
___Правовідносини щодо підтвердження відповідності продукції вимогам законодавства ЄС регулюються безпосередньо законодавством ЄС, зокрема Рішенням № 768/2008/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 9 липня 2008 року про спільні рамки реалізації продукції і скасовує Рішення Ради 93/465/ЕЕС.
___Так, згідно з Рішенням, проведення оцінки відповідності продукції вимогам законодавства ЄС, коли вимагається залучення третьої сторони, покладається на орган з оцінки відповідності, який був офіційно призначений (нотифікований) своїм національним органом влади на здійснення певних процедур оцінки відповідності згідно з відповідним законодавством ЄС (директивою або регламентом). Такі органи називаються “нотифікованими
органами”.
___Нотифіковані органи беруть на себе обов’язки у сферах суспільного інтересу і, відтак, повинні залишатись підзвітними компетентним національним органам влади. Щоб бути нотифікованим, орган повинен бути юридичною особою, зареєстрованою на території Держави-члена, і, таким чином, підпадати під дію її юрисдикції. Перелік таких нотифікованих органів за сферами діяльності розміщений на офіційному сайті Європейської Комісії за посиланням http://ec.europa.eu/growth/tools-databases/nando/.
___Ураховуючи зазначене, в Україні відсутні органи з оцінки відповідності, які нотифіковані в ЄС для проведення оцінки відповідності продукції вимогам законодавства ЄС.

___З 01.01.2018 втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 № 46-93 “Про стандартизацію і сертифікацію”, який визначав правові та економічні основи державної системи сертифікації на території України, тому із вказаної дати державна система сертифікації припинила своє існування.
___Отже, на сьогодні сертифікація будь-якої продукції, в державній системі сертифікації не здійснюється.
___Також на сьогодні в Україні відсутні технічні регламенти, які б встановлювали обов’язкові вимоги до авіаційної та аерокосмічної продукції.
___Разом з тим, слід зазначити, що правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України.
___Відповідно до частини п’ятої статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:
_______– центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту (Мінінфраструктури);
_______– центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (уповноважений орган з питань цивільної авіації) (Державіаслужба);
_______– національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
___Згідно із статтею 5 Повітряного кодексу України Державіаслужба реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за відповідними напрямами, зокрема, шляхом:
_______– розроблення, прийняття та впровадження авіаційних правил України;
_______– сертифікації суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності.
___Також, згідно зі статтею 11 Повітряного кодексу України авіаційні правила України підлягають обов’язковому виконанню всіма юридичними та фізичними особами на території України та суб’єктами авіаційної діяльності України за її межами. ___Зазначені авіаційні правила України встановлюють, зокрема, вимоги до об’єктів авіаційної діяльності.
___Отже, питання, пов’язані зокрема з сертифікацією об’єктів авіаційної діяльності, знаходяться в площині діяльності Мінінфраструктури та Державіаслужби.

___Технічний регламент радіообладнання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 355 (далі–Технічний регламент), який розроблений на основі Директиви 2014/53/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 квітня 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів щодо постачання на ринок радіообладнання і скасування Директиви 1999/5/ЄС.
___В частині процедур оцінки відповідності Технічний регламент було повністю приведено у відповідність до положень вказаної Директиви відповідно до зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС.
___Також відповідно до пункту 10 Технічного регламенту, виробники до введення в обіг радіообладнання повинні подати НКРЗІ інформацію про типи радіообладнання, які мають низький рівень відповідності суттєвим вимогам, для внесення такого радіообладнання до реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв.
___НКРЗІ надає кожному зареєстрованому типу радіообладнання реєстраційний номер, який виробники повинні наносити на радіообладнання, яке вводиться в обіг, починаючи з 12 червня 2018 року.
___Згідно з пунктом 12 Технічного регламенту порядок реєстрації радіообладнання, нанесення реєстраційного номера на радіообладнання та ведення реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв визначається НКРЗІ згідно із законодавством.
___Отже, питання стосовно спрощення процедури реєстрації радіообладнання, що має низький рівень відповідності суттєвим вимогам, належить виключно до повноважень НКРЗІ.
___Разом з тим, Мінекономрозвитку підтримує Вашу позицію щодо можливого спрощення процедури реєстрації радіообладнання та готове у разі необхідності долучитися до цього процесу.

___Процедура призначення органів з оцінки відповідності на здійснення оцінки відповідності вимогам відповідних технічних регламентів визначена Законом України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності” (далі – Закон) та Порядком видачі або відмови у видачі рішення про призначення, його переоформлення та видачі його дубліката, розширення та обмеження сфери призначення, тимчасового припинення і поновлення дії рішення про призначення та анулювання такого рішення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 96 (далі – Порядок).
___Відповідно до підпункту 8 частини другої статті 35 Закону та абзацу десятого пункту 5 Порядку претендентом на призначення зокрема подається Мінекономрозвитку разом із заявою про призначення нотаріально засвідчена копія договору про обов’язкове страхування професійної відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам.
___Інформуємо, що на сьогодні отримали ліцензію від Нацкомфінпослуг для здійснення страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам страхові компанії: ПАТ “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “МЕГА-ПОЛІС” та ПАТ “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ПРЕСТИЖ”.
___Отже, Мінекономрозвитку на сьогодні готове розглядати пакети документів претендентів на призначення органами з оцінки відповідності вимогам відповідних технічних регламентів у разі їх подання.

___Україна приєдналася 19.05.2005 до Болонського процесу.
___Невід’ємною частиною Болонського процесу є автономізація вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) з чітким поділом функцій між ними та міністерством.
___Разом з тим інформуємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 № 330 визначено 4 наукові метрологічні центри, що належать до сфери управління Мінекономрозвитку , які тісно співпрацюють з ВНЗ стосовно питань метрології та метрологічної діяльності, зокрема :
___Національний науковий центр “Інститут метрології” з Харківським національним університетом міського господарства імені О. М. Бекетова, Харківським національним університетом радіоелектроніки, Національним технічним університетом “Харківський політехнічний інститут”, Національним аерокосмічним університетом ім. М. Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут”, Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом;
___державне підприємство “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” з Київським національним університетом технологій та дизайну;
___державне підприємство “Івано-Франківськстандартметрологія” з Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу;
___державне підприємство “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем” з Національним університетом “Львівська політехніка”.

___На підставі наказу Мінекономрозвитку від 13.07.2016 № 1161 «Деякі питання ведення Реєстру затверджених типів ЗВТ», зареєстрованого в Мін’юсті 03.08.2016 за № 1081/29211, ДП «Укрметртестстандарт» уповноважено на формування та ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, до якого заноситься інформація, зокрема, про видані призначеним органом з оцінки відповідності сертифікати перевірки типу ЗВТ (модуль В).
___Реєстр затверджених типів засобів вимірювальної техніки розміщено на веб-сайті ДП «Укрметртестстандарт» (www.ukrcsm.kiev.ua)
Водночас слід зазначити, що в Мінекономрозвитку відсутня інформація щодо оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки із застосуванням модуля D.
___Разом з тим, призначені органи з оцінки відповідності повинні дотримування вимоги конфіденційності інформації.
___Враховуючи зазначене, пропонуємо щодо порушеного вами питання звернутися безпосередньо до виробників продукції.
___Окрім цього, статтею 44 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» передбачено:
___у разі якщо це передбачено певним технічним регламентом, відповідна координація та співпраця між органами з оцінки відповідності, призначеними згідно із зазначеним технічним регламентом, впроваджуються та належним чином функціонують у формі секторальної або міжсекторальної групи чи груп призначених органів;
___секторальні (міжсекторальні) групи призначених органів мають право розробляти та ухвалювати документи, спрямовані на забезпечення узгодженості в технічному застосуванні призначеними органами процедур оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, що належать до сфери відповідальності зазначених груп. Призначені органи повинні застосовувати такі документи як загальні настанови.
___Наказом Мінекономрозвитку від 28.12.2016 № 2152 утворено міжсекторальну групу призначених Мінекономрозвитку органів з оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом щодо неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1062, Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 24.02.2016 № 163 та Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.
___Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення про міжсекторальну групу призначених Мінекономрозвитку органів з оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом щодо неавтоматичних зважувальних приладів, Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки та Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки основним завданням міжсекторальної групи є забезпечення узгодженості в технічному застосуванні призначеними органами з оцінки відповідності процедур оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, що належать до сфери її відповідальності.
___Здійснення функцій Секретаріату міжсекторальної групи покладено на державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікацій та захисту прав споживачів» (вул. Метрологічна, 4, м. Київ, 03143).

___Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1163-р «Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації» визначено, що державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі – ДП «УкрНДНЦ») (адреса: вул. Святошинська, 2, м. Київ, 03115; www.ukrndnc.org.ua) виконує функції національного органу стандартизації.
___Пропонуємо з питання щодо придбання копій нормативних документів звернутися до ДП «УкрНДНЦ».
___Водночас слід зазначити, що перелік гармонізованих європейських стандартів під Директиву 2014/32/ЄС, який опубліковано 27.07.2012 в Офіційному віснику Європейського Союзу, є застарілим та містить нечинні європейські стандарти, зокрема EN 14154-1:2005+A2:2011, EN 14154-2:2005+A2:2011, EN 14154-3:2005+A2:2011.

___Відповідно до статті 56 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна вживає необхідних заходів з метою поступового досягнення відповідності з технічними регламентами ЄС та системами стандартизації, метрології, акредитації, робіт з оцінки відповідності та ринкового нагляду ЄС та зобов’язується дотримуватися принципів та практик, викладених в актуальних рішеннях та регламентах ЄС.
___Статтею 48 старого Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який діяв до 31.12.2015, було передбачено визнання результатів державних випробувань, затвердження типу, повірки, калібрування і метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки, вимірювань, атестації методик виконання вимірювань, проведених в іноземних державах.
___Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016, не передбачено процедур проведення державних випробувань та атестації засобів вимірювальної техніки натомість передбачено оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі – законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки) вимогам технічних регламентів.
___Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які вводяться в обіг, надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію в Україні, повинні відповідати вимогам одного із технічних регламентів, а саме:
Технічному регламенту щодо неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1062;
___Технічному регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163;
Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.
___Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов’язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону (особливості перехідних періодів застосування технічних регламентів).
___Відповідно до статті 30 Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» за наявності відповідних міжнародних договорів України визнаються результати оцінки відповідності, повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки, проведених в інших державах.
___На сьогодні такі договори України відсутні.
___З огляду на вищезазначене, наразі здійснення експорту вітчизняних засобів вимірювальної техніки на ринки держав-учасниць СНД та інших держав можливе після проходження відповідних процедур, передбачених законодавством цих держав.
___Одночасно, з метою зменшення витрат вітчизняних виробників засобів вимірювальної техніки та спрощення доступу вітчизняних засобів вимірювальної техніки на ринки цих держав Мінекономрозвитку з урахуванням законодавства України проаналізовано всі можливі варіанти укладання угод з державами-учасницями СНД та іншими державами.
___Інформуємо, що на сьогодні українськими національними метрологічними центрами (ННЦ «Інститут метрології», м. Харків та ДП «Укрметртестстандарт», м. Київ) підписані угоди про визнання результатів випробувань засобів вимірювальної техніки з метою затвердження типу або оцінки відповідності з Білоруським державним інститутом метрології (БелГИМ), Національним Інститутом Метрології Республіки Молдова.
___Водночас Мінекономрозвитку та науковими метрологічними центрами здійснюються заходи щодо можливого підписання аналогічних угод з національними метрологічними інститутами Грузії, Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Узбекистан, Республіки Туркменістан.

___Такий орган створено. Наказом Мінекономрозвитку від 28.12.2016 № 2152 утворено міжсекторальну групу призначених Мінекономрозвитку органів з оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом щодо неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1062, Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 24.02.2016 № 163 та Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.
___Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення про міжсекторальну групу призначених Мінекономрозвитку органів з оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом щодо неавтоматичних зважувальних приладів, Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки та Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки основним завданням міжсекторальної групи є забезпечення узгодженості в технічному застосуванні призначеними органами з оцінки відповідності процедур оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, що належать до сфери її відповідальності.
___Здійснення функцій Секретаріату міжсекторальної групи покладено на державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікацій та захисту прав споживачів» (вул. Метрологічна, 4, м. Київ, 03143).
___Враховуючи викладене, питання, які виникають під час проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів можуть бути розглянуті на засіданні міжсекторальної групи.

___В рамках бюджетних Мінекономрозвитку не передбачається фінансування розроблення національних стандартів на заміну застарілих ГОСТ та ОСТ, розроблених до 1992 року.
___Починаючи з 2001 року, тобто з набуттям чинності Законом України “Про стандартизацію” від 17.05.2001 № 2408-ІІІ, який втратив чинність на підставі Закону України “Про стандартизацію” від 05.06.2014 № 1315-VІІ (далі – Закон), державна політика у сфері стандартизації базується на застосуванні серед інших принципу пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних.
___З метою реалізації зазначеного принципу Мінекономрозвитку щороку виступає замовником (фінансує) розроблення проектів національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими, у тому числі ідентичних гармонізованим європейським стандартам, відповідність яким надає презумпцію відповідності вимогам технічних регламентів, які розроблені на основі відповідних актів європейського законодавства, визначених Додатком ІІІ Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Ціль щодо скасування до кінця 2015 року ГОСТ визначена Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2014 № 695 та схваленою постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 26-VIII.
З метою зниження ризиків для суб’єктів господарювання Мінекономрозвитку завчасно було запропоновано заінтересованим сторонам, зокрема опрацювати питання щодо:
___скасування ГОСТ, які втратили актуальність;
___розроблення стандартів підприємств, якщо ГОСТ застосовують одно або декілька підприємств;
___розроблення національних стандартів на заміну відповідних ГОСТ.
___Відповідна інформація 27.03.2015 була розміщена на веб-сайті державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (ДП “УкрНДНЦ”), яке виконує функції національного органу стандартизації.
___Враховуючи принцип пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів як національних, кошти за бюджетними програмами Мінекономрозвитку спрямуються на проведення робіт на заміну ГОСТ лише у тому випадку, коли розробляються проекти національних стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими стандартами.
___Частиною першою та другою статті 28 Закону визначено, що роботи із стандартизації фінансуються їх замовниками. Джерелами фінансування є:
___кошти Державного бюджету України;
___кошти, передбачені на виконання програм і проектів;
___власні та залучені кошти суб’єктів господарювання;
___інші не заборонені законодавством джерела фінансування.
___Відповідно до міжнародної та європейської практики саме бізнес фінансує роботи із стандартизації, оскільки застосування стандартів сприяє веденню бізнесу, підвищенню конкурентоспроможності продукції, впровадженню новітніх технологій та інновацій тощо.
___Фінансування розроблення національних стандартів у сфері залізничного транспорту не належить до завдань Мінекономрозвитку.
___З цього питання пропонуємо звернутися до Мінінфраструктури.
___Окрім цього, захист життя та здоров’я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману в першу чергу є цілями прийняття технічних регламентів, які є обов’язкові для застосування.

___Законом України “Про публічні закупівлі” встановлено:
___Стаття 22. Тендерна документація
___2. Тендерна документація повинна містити:
___2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством.
___3. Тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.
___4. Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.
___Стаття 16. Кваліфікаційні критерії
___1. Замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.
___2. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв:
___наявність обладнання та матеріально-технічної бази;
___наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;
___наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.
___Стаття 28. Розгляд та оцінка тендерних пропозицій
___1. Оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону.
___Критеріями оцінки є:
___у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, – ціна;
___у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), – ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема, такими як: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів.
___3. У разі якщо для визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції крім ціни застосовуються й інші критерії оцінки, у тендерній документації визначається їх вартісний еквівалент або питома вага цих критеріїв у загальній оцінці тендерних пропозицій. Питома вага цінового критерію не може бути нижчою ніж 70 відсотків, крім випадку застосування процедури конкурентного діалогу.

Таким чином, у випадку проведення закупівель у сфері стандартизації застосовується ціна разом з іншими критеріями оцінки, наприклад наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід.

___Законом України “Про публічні закупівлі” встановлено:
___Стаття 1. Визначення основних термінів
___1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
___35) учасник процедури закупівлі (далі – учасник) – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі;
___15) переможець процедури закупівлі – учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі;

___Закон України “Про стандартизацію” встановлено:
___Стаття 15. Технічні комітети стандартизації
1. Технічним комітетом стандартизації є форма співробітництва заінтересованих юридичних та фізичних осіб з метою організації і виконання робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених сферах діяльності та за закріпленими об’єктами стандартизації.
___Технічні комітети стандартизації не мають статусу юридичної особи.
___Стаття 4. Мета стандартизації та основні принципи державної політики у сфері стандартизації
2. Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:
1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;
2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;
3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;
___Стаття 21. Прийняття і скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них
3. У разі досягнення консенсусу щодо проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них національний орган стандартизації приймає їх та визначає строк набрання ними чинності з урахуванням періоду підготовчих заходів.

___Таким чином, учасниками процедури закупівлі можуть бути фізичні та юридичні особи, які подали тендерну пропозицію.
___Учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною становиться переможцем процедури закупівлі.
___Замовник (національний орган стандартизації) укладає договір щодо розроблення проектів національних стандартів з фізичною або юридичною особою – переможцем процедури закупівлі.
___Далі робота над проектом національного стандарту відбувається в рамках технічного комітету стандартизації за процедурами, встановленими Законом України “Про стандартизацію” та основоположними національними стандартами, з метою досягнення консенсусу щодо тексту проекту національного стандарту та подання його для прийняття національним органом стандартизації.

___Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України “Про стандартизацію” встановлено, що міждержавний стандарт – регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації.

___Статтею 1 Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації встановлено, що сторони, маючи повну самостійністьу питаннях формування і реалізації систем стандартизації, метрології і організації робіт у цій галузі, зокрема визнають діючі стандарти “ГОСТ” як міждержавні.

___Пунктом 2 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про стандартизацію” встановлено, що міждержавні стандарти (ГОСТ), що діяли на момент набрання чинності Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року, та республіканські стандарти Української Радянської Соціалістичної Республіки (РСТ УРСР) застосовуються як національні стандарти до їх заміни на національні стандарти чи скасування в Україні.

___Тобто, міждержавні стандарти (ГОСТ) не є документами Російської Федерації.

___Україна як держава-учасниця Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації має рівні права з іншими державами-учасницями зазначеної Угоди та застосовує міждержавні стандарти (ГОСТ) в Україні як національні стандарти.

___У 2015 році скасовано 14475 застарілих міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, які повинні були втратить чинність у 2016, 2017, 2018 роках та з 01.01.2019 року.

___Упродовж 2015-2018 років прийнято 584 національних стандарти, у тому числі гармонізованих з міжнародними та європейськими,  на заміну ГОСТ, розроблених до 1992 року.

___До Програми робіт із національної стандартизації на 2019рік включено розроблення 314 національних стандартів на заміну ГОСТ, розроблених до 1992 року.

___У 2019 році залишаються чинні – 1 176 ГОСТ, розроблені до 1992 року,які будуть скасовані в:
___• 2019 – 149;
___• 2020 – 98;
___• 2021 – 929.

 ___З 1 176 ГОСТ залишаються чинними:
___• які розроблені на основі міжнародних стандартів, версії яких є актуальними;
___• на заміну яких розробляються національні стандарти;
___• посилання на які є в нормативно-правових актах;
____застосовуються в стратегічних сферах діяльності (оборонно-промисловому комплексі, атомної енергетиці тощо).

___Для подання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації (ДП “УкрНДНЦ”) складає та веде Каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики (далі – Каталог), який оновлює щомісяця.

___Каталог розміщено на офіційному веб-сайті ДП “УкрНДНЦ”.

Посилання на Каталог також розміщено сайті Комутативної платформи 

___Каталог являє собою перелік національнихстандартів (ДСТУ), прийнятих в Україні національним органом стандартизації та містить всю необхідну інформацію про них, у тому числі проєвропейські стандарти, прийняті як національні.

___Каталог не є статичним документом, його оновлення відбувається у зв’язку з прийняттям нових та скасуванням застарілих національних стандартів.

___Каталог, оновлений в травні 2019 року, містить інформацію щодо                                23 709 національних стандартів.

___Частиною другою статті 23 Закону України “Про стандартизацію” встановлено, що національні стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

___Тобто, будь-яка заінтересована сторона може скористатися інформацією про національні стандарти, розміщеною в Каталозі, та добровільно застосовувати будь-які національні стандарти у своїй діяльності.

___Мінекономрозвитку не планує зобов’язувати ЗВО вводити в навчальний процес предмет “Основи сертифікації та стандартизації продукції”.
___В Україні є достатня кількість навчальних закладів, в яких викладаються основи стандартизації та сертифікації.

___Ціль щодо скасування до кінця 2015 року ГОСТ, розроблених до 1992 року, визначена Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2014 № 695 та схваленою постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 26-VIII.

___З метою зниження ризиків для суб’єктів господарювання Мінекономрозвитку завчасно було запропоновано заінтересованим сторонам, зокрема опрацювати питання щодо:
___скасування ГОСТ, які втратили актуальність;
___розроблення стандартів підприємств, якщо ГОСТ застосовують одно або декілька підприємств;
___розроблення національних стандартів на заміну відповідних ГОСТ.

___Відповідна інформація 27.03.2015 була розміщена на офіційному веб-сайті державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (ДП “УкрНДНЦ”), яке виконує функції національного органу стандартизації.

___На офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку розміщено роз’яснення з питань застосування стандартів, у тому числі в зв’язку зі скасуванням у 2015 році ГОСТ, розроблених до 1992 року (ГоловнаДіяльністьТехнічне регулюванняОголошення).

___Наприклад, ГОСТ 2.102-68 “ЕСКД. Виды и комплектность конструкторских документов”, який ще чинний в Україні, встановлює види і комплектність конструкторських документів на вироби всіх галузей промисловості.

___Так, до конструкторських документів належать документи, які застосовуються на різних етапах життєвого циклу виробу та містять вичерпні дані щодо нього, зокрема: кресленики, які  містять зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення і контролю; експлуатаційні документи, які призначені для використання при експлуатації, обслуговуванні та ремонті виробу в процесі експлуатації; ремонтні документи, що містять дані для проведення ремонтних робіт на спеціалізованих підприємствах.

___ГОСТ 2.603-68 “ЕСКД. Внесение изменений в эксплуатационную и ремонтную документацию”, який також ще чинний в Україні,встановлює правила та умови внесення змін до копії експлуатаційних і ремонтних документів, переданих замовнику. Зміни вносять при:
___конструктивних змінах виробу або зміну умов експлуатації, які викликають необхідність зміни встановлених раніше правил експлуатації і ремонту;
___зміни способів і техніки проведення ремонту виробів, які тягнуть за собою зміну технології ремонту і (або) технічних вимог, передбачених раніше випущеними експлуатаційними та (або) ремонтними документами;
___виявленні в документі помилки, що викликає неправильну експлуатацію і (або) ремонт виробу.

___Зазначені приклади показують, що ГОСТ, розроблені в 1968 році, враховують можливість внесення змін в існуючу конструкторську документацію, яка може бути змінена, наприклад через конструктивні зміни виробу.

___Тому, пропонуємоАТ “Завод ТЕМП” використовувати нові сучасні національні стандарти під час розроблення конструкторської документації для її виготовлення з метою забезпечення її конкурентоспроможності та пропонувати своїм клієнтам оптимальні варіанти технічних і технологічних рішень.

___Для подання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації (ДП “УкрНДНЦ”) складає та веде Каталогнаціональних стандартів та кодексів усталеної практики (далі – Каталог), який оновлює щомісяця.
___Каталог розміщено на офіційному веб-сайті ДП”УкрНДНЦ”.
___Посилання на Каталог також розміщено сайті Комутативної платформи
___Каталог, оновлений в травні 2019 року, містить інформацію щодо 23 709 національних стандартів.

___Каталог розміщено на офіційному веб-сайті ДП”УкрНДНЦ”.
___Посилання на Каталог також розміщено сайті Комутативної платформи
___Каталог, оновлений в травні 2019 року, містить інформацію щодо 23 709 національних стандартів, у тому числі про міжнародні та європейські стандарти, прийняті як національні.

___У 2019 році фонд національних стандартів становить:
___21 808 – національні стандарти, з них:
_____13 977 – міжнародні та європейські стандарти, прийняті як національні:
_______7 197 – міжнародні стандарти;
_______6 780 – європейські стандарти.

___Методом перекладу прийнято як національні стандарти 7675 міжнародних та європейських стандартів.

___У 2018 роціприйнято як національні стандарти та зміни до них:
___
ДСТУ ISO – 512, з них методом перекладу 94;
___ДСТУIEC – 55, з них методом перекладу 8;
___ДСТУEN – 1278, з них методом перекладу 655.

___У 2019 році Мінекономрозвитку фінансує розроблення методом перекладу 211 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими.

___Заборгованість з видання національних стандартів утворилась в попередніх роках. Кількість прийнятих національних стандартів перевищує кількість виданих стандартів кожного року. Власними силами ДП “УкрНДНЦ” не може видати необхідну кількість національних стандартів, тому останніми роками застосовується практика залучення сторонніх організацій, для допомоги вирішення проблеми виділяються бюджетні кошти.

___Видання попередніх років:
___2015 рік – 543 національні стандарти;
___2016 рік – 884 національні стандарти (із залученням сторонніх організацій);
___2017 рік – 443 національні стандарти;

___На 01.01.2018 заборгованість з видання становила 2 182 національні стандарти.

___У 2018 році видано 1154:
___власними силами – 377 національних стандартів;
___сторонніми організаціями – 777 національних стандартів.

___На 01.01.2019 заборгованість ДП “УкрНДНЦ” становила 1 329 національних стандартів з урахуванням національних стандартів, що набули чинності з 01.01.2019.

___У 2019 році заплановано до видання 260 національних стандартів за кошти бюджетної програми Мінекономрозвитку, розглядається питання виділення технічної допомоги для вирішення проблеми.

___План друку національних стандартів формується з урахуванням пріоритетності (використання національних стандартів для цілей оцінки відповідності,  наявність заявок на придбання офіційних копій).

___На 31 травня за 2019 рік видано 176 національних стандартів, в тому числі 11 стандартів підготовлено до видання залученою організацією.

День #1

23.05.2019

День #2

24.05.2019